<Новое
слово.
Товарищескіе
сборники.
Книга вторая.
1907. Москва.>
Стрижи.
Костелъ-маякъ,
примѣта
мореходу
На
ребрахъ горъ,
скалистыхъ и
нагихъ,
Звонитъ
зимой, въ
туманъ и
непогоду,
А
нынче —
штиль: закатъ
и чистъ и
тихъ.
Одни
стрижи, —
какъ только
надъ горою
Начнетъ
гранитъ
вершины
розовѣть, —
Скользятъ
въ пролетахъ
башни — и
порою
Чуть
слышно будятъ
мѣдь.
//
59