ВПОРУ нар. впопадъ, кстати, владъ, вовремя, вмѣру. Шелъ впору, пришелъ невпору. Бѣдному да вору, всякое платье впору. Доброму вору все впору. Доброму вору всякій сапогъ впору. Куда туда намъ, гдѣ впору и вамъ. Она мнѣ впору наговорила, много, лишнее. Впорый, пришедшійся въ должную мѣру, впору, или вовремя, кстати. Впорая шляпа. Впорый гость.. |